Маму й тата ми знаємо передусім як батьків. Але до нашого народження в них уже були друзі, мрії, перше кохання та рішення, про які ми можемо майже нічого не знати. Я вибрав п’ять запитань, з яких можна почати таку розмову.
Необов’язково ставити їх усі за один вечір. Виберіть те, яке вам зараз цікаве, і дайте людині розповісти. Будь-яке запитання можна пропустити.
1. Яким був дім, у якому минуло твоє дитинство?
Попросіть описати кімнати, подвір’я, місце за родинним столом. Через такі деталі легше уявити дитинство батьків, ніж через перелік дат.
2. Які мрії в тебе були в юності?
Ким хотілося стати? Яким уявлялося доросле життя? Цікаво дізнатися і про те, що здійснилося, і про плани, які з часом змінилися.
3. Яке рішення найбільше змінило твоє життя?
Мені здається важливим запитати не лише про результат, а й про те, які варіанти людина бачила тоді. Те, що сьогодні здається очевидним, у той момент могло бути непростим вибором.
4. Що виявилося найнесподіванішим у тому, щоб бути мамою чи татом?
Це запитання допомагає почути батьківський бік знайомої вам історії. Можна продовжити: «Який момент із мого дитинства тобі особливо хочеться пригадати?»
5. Що тобі хочеться передати дітям та онукам?
Це можуть бути слова підтримки, родинна історія, звичка або життєвий досвід. Необов’язково шукати великий підсумок: іноді людині хочеться сказати щось дуже просте.
Як зберегти цю розмову
Якщо хочете записати бесіду, спершу запитайте дозволу. Під час розмови я раджу не поспішати до наступного пункту: уточніть, хто був поруч, що сталося потім і чому цей епізод запам’ятався. Якщо точна дата забулася, її можна перевірити пізніше.
Ці запитання — початок. Якщо ви хочете перетворити спогади батьків на родинну книгу, у моєму проєкті «Слово» я візьму на себе інтерв’ю, роботу із записом і текстом, верстку та розміщення фотографій. Вам не потрібно писати рукопис: достатньо допомогти організувати розмову й зібрати родинні матеріали.